
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |
Это было канальное дело, братаны. Сидишь тут, ничего не делаешь, лениво мордашку протираешь – ну такое. А тут друзья-товарищи замахиваются на великое дело: найти закладки, чтобы нахлобучило по полной программе. И я решил присоединиться к этой нелегкой задаче.
Каюсь, давненько я шпигал, а вот закладки – первый раз. Ладно, решили мы делиться своими находками. И начался поиск: по улицам, в скверах, в подворотнях. Но машина времени не найти, да и добрых людей тоже. Зато нашли кучу гомосеков, которые только на нас смотрели и ничего не шептали. Чумовой вариант, ага!
Но тут в одной дыре у нас появился симпатичный такой сучок. Говорит: "Пацаны, у меня все есть, что душе угодно". Ну, конечно, решили с ним дело делать. Он нас на шприц поддал, а мы ему – кругленькую сумму взамен. Деньги заставляют гореть задницу, а наше наслаждение – страсти разжигает. Обмен состоялся, мы получили нашу дозу исполнения желаний.
Так вот, сижу я такой, психоактивные грибы плотно поели, и тут понимаю, что мне не по себе. Кумарит что-то страшное, голова кружится, а сердце бьется, словно нечто пытается выбраться наружу. Как же так, полный отвал башки был обещан!
И тут вспомнил я о еде, которую заранее закупил на случай такого вот приступа. В холодильнике лежит мороженое. Даже леденец бы не отказался от такой замороженной радости. Само собой разумеется, что в моем состоянии от того, что плеснуть на мороженое сироп, голова не прояснится. Но именно на продолжение нашего вечера наложен запрет – оставаться в таком состоянии. И я взялся за ложку, решил отведать эту сладость.
Сидим, мороженое едим, смотрим сериалы. И не знаю, что там было на экране, потому что я был в другом измерении. Да и уровень фруктозы в крови взлетел на небывалые высоты, а это уж точно ничего хорошего не предвещает. Но в то же время, пробираясь по щекам и губам, каждая ложка этого заколдованного мороженого приносила огромное удовольствие. Чувствовалось, что оно мои мозги облизывает, поглощает и наконец-то успокаивает.
Было у нас там фэнтезийное кино – про чудовищ, про героев, про грандиозные битвы. Я смотрел его раньше, но с таким шиком, как сейчас, никогда. Каждая сцена казалась реальной, словно я сам попал в это странное, но такое захватывающее место. Хотя, наверное, это было всего лишь воображение, подогретое дозой нашего сладкого мороженого.
А сериалы, братва, сериалы – это же наша жизнь. Ничего хорошего, конечно, не скажешь о тех сюжетах, где море насилия, блуда и предательства. Но нам-то как-то пофиг, ведь мы смотрим для развлечения. И когда закуриваешь сучок, садишься перед экраном и забываешь обо всем на свете, вот это настоящий кайф! Никаких проблем, только улыбки и острые эмоции.
Так что, друзья, не буду вас слишком грузить своими приключениями. Одно могу сказать точно: купить еду с ТГК – такое себе забавное занятие. Но когда сушит жара изнутри, а мороженое плавится во рту, а ты сидишь вот такой "заобъять" сериалами – это просто настоящий рай на земле. Всем мир и любви!
Вот, ребята, настало время, чтобы я рассказал вам свою историю. Она может показаться немного безумной, но жизнь наркомана-рэпера полна неожиданностей. Все началось с того, что я решил купить закладки. Я уже был в состоянии торчать от скуки и надоело батониться бездельничать.
Итак, однажды я услышал о новом типе закладок под названием "маконга". Все говорили, что она дает невероятное эйфорическое состояние, что это следующий уровень наслаждения. Я, конечно же, не мог пройти мимо и решил себе найти эту "маконгу".
Полторы недели я искал ее по всему городу. Заходил во все подворотни, бродил по темным улицам. В итоге, я нашел своего дилера, который продавал маконгу. Я был так рад, что даже готов был отдать последний клочок своего достоинства за этот наркотик.
Взяв свою долгожданную маконгу, я отправился домой, чтобы опробовать ее. Я закрылся в своей комнате, включил свой любимый трек и начал вдыхать этот ароматный дым. Огонек зажигалки осветился, и я вдохнул первый глубокий затяжку. Хи-хи, мои друзья, это было что-то невероятное!
Моя жизнь начала приобретать новые оттенки. Я чувствовал себя так, будто пара планет перекрестились в моей голове, а улыбка не сходила с моего лица. Маконга оправдала все мои ожидания. Я стал настоящим гурманом наркотиков, пробовал все новые и новые закладки, чтобы почувствовать эту неповторимую эйфорию снова и снова.
Но однажды, в самый неподходящий момент, я получил звонок от одного моего знакомого. Он предложил мне невероятную возможность - участие в глупом ток-шоу. Они обещали мне неплохие деньги, но есть одно "но". Я должен был быть наркоманом-рэпером в этом шоу.
На первый взгляд, это казалось безумием, но черт возьми, я нуждался в деньгах. И я решил принять это предложение. Я стал известным под именем "Гирик Гердос", и в качестве своего артистического образа я принял наркомана-рэпера.
Мне пришлось нарощивать маконгу вдвое больше, чтобы справиться с постоянным стрессом и нервами, связанными с этим ток-шоу. Я стал забывать, что такое нормальный сон, а еда стала для меня чем-то второстепенным. Я превратился в настоящего наркомана, который постоянно торчит наркотиками и позволяет им управлять своей жизнью.
Ток-шоу началось. Я встал перед публикой, включил микрофон и начал рифмовать о своей жизни, о своих закладках и о том, как моему разрушенному миру не хватает жизненности. Люди в зале ржали и хлопали в ладоши, словно мои проблемы были для них просто шуткой.
Но внутри меня что-то дрожало. Я понимал, что попал в ловушку своих собственных решений. Я стал рабом стереотипов о наркоманах рэперов и больше не видел выхода из этой ситуации. Моя жизнь свелась к одному единственному слову - гердос. Моя звезда на рэп-сцене погасла, и я оказался один, сидящий в темной комнате и задумывающийся о своей жизни.
В итоге, я решил прекратить все это безумие.
И так, ребята, я хотел поделиться с вами своей историей. Откажитесь от гирика и гердоса, и найдите свою настоящую стихию.